Беляев Александр
Стихи


************
Колись у світі жив козак,
Завжди цурався неборак,
Як міг допомагав родині,
Хоч сам і не знайшов дружини.
Любив життя і танці, співи
І рідні землю, край і ниви.
А як гуляти полюбляв!
На цілий місяць пропадав,
Ніхто знайти його не міг,
Зникав юнак мов перший сніг,
Шукай його як вітер в полі,
А він з дівками у стодолі.
І так здавалось вічно буде,
В житті свого він не загубить,
Але не сталось, як гадалось
І лихо все ж його дісталось.
Десь так о шостій, рано вранці,
На Хортицю прийшли засланці,
Фортецю швидко обступили,
Гармати свої зарядили,
Заблокували сотню чайок,
Хильнули з горя кілька чарок,
Бо знали, знали ці чортяки,
Що на Січі ще ті вояки!
Та щось не так, бо командири
Ніяк не крикнуть: "Каноніри!
Стріляй допоки посіпаки
Не повтікають мов собаки!
Тоді вже будем розмовляти,
А поки, бийте, соколята!"
Але не так. Навколо тиша.
Яка ж це сталась дивовижа,
Що все козацтво мов забуло,
Як кидати ядро у дуло.
Це все цариця Катерина,
Ох, чорто-бісівська дитина,
Що так любила юних хлопців,
Що все столичне парубоцтво,
Вже змучилось в палац ходити
Лишень щоб пані вдовільнити.
Коли одного із коханців
Віддухопелили як ланця
В Криму, турецькі яничари,
То так цариця закричала,
Забувши про дипломатичність,
З якою розмовляла звично,
Півсвіту з лайкою згадала,
А потім вказівок послала:
"Щоб Вас, коханий, не судили,
За відступи на всіх вітрилах,
Перед татарським каганатом,
Який Ви мали зруйнувати!
Своє хутчіш збирайте збіжжя
І чимчикуйте в Запоріжжя,
Козацьку Січ зітріть в пилюку,
Лиш не запортайтесь в багнюку."
От так і сталось, він приперся,
На Хортицю нахабно вдерся,
І згідно з царським тим наказом
Без бою всіх він вигнав разом.
Нема Січі, козацтво плаче,
Тепер життя ніхто не бачить.
Усі брати тут розійшлися:
Хто на Кубань, хто тут лишився,
Хто за Дунай, а хто в Полтаву,
На захід, схід, на переправу.
Але ніде немає втіхи,
Козак співа про своє лихо.
Та не журися, мій читачу,
Це лиш початок, тож позначмо,
Що він про себе ще заяве,
Він бо козак, і ти це знаєш.


Ганебне явище - мовчати,
Чи може просто надто мужнє,
Бо хто ще здатен рот стуляти,
Йдучи босоніж ще й по вуглях?
Палаючи в пекельних колах,
Невже не крикне жоден зух?!
Ви всі набрали в рота порох?
А правда - запальнички рух?
Ви наїзджали за відвертість,
Казали: "Заспокойся, псих!",
А, може справді, божевільність -
Діагноз ближчий від усіх?
Я божевільний... і це щастя,
Бо вільний я від лжебогів,
Від мене вам велике "Драстє",
Моліться далі ви брехні.



Ці кляті стіни з духом алкоголю,
Захаркана підлога, чорний стіл,
І написи в туалеті "Юлі волю",
Що залишились ще з минулих днів.
Це все довкола, вимикай девайси,
Не витримає цього Інтернет,
Тут є у всіх і цигарки, і спайси,
І нелюбов до того як рипить паркет,
Бо це гуртожиток - квартира для студента,
Тож якщо лампа в кімнаті не горить,
То можна з точністю до сотої момента
Дізнатись в кого зараз ліжко заскрипить.
А я здаюсь тут персонажем зайвим,
Серед чужих далеко я не свій,
Я тут проїздом, а вірніше наймом
В безсмертній та постійній п'єсі цій.
Коли на вулицях згасають ліхтарі,
Що все ніяк не розіб'ють вандали,
А понад вухами літають комарі,
Я розумію, що пора настала.
Залізні двері зачиняю мовчки,
Кладу в кишеню вже побитий ключ,
Спокійно поправляю я сорочку
І підготовлюю свій власний путч.
Іду повз мерію, а дума про чинов'я,
Як утопити їх у довідках триклятих,
Як бюрократів знищити сослов'я,
Таких обожнюваних людом і багатих.
Проходжу я лікарню, де без блата,
Здоровий стане хворим сотню раз,
Де вмерла клята клятва Гіпократа,
А ручка лікаря страшніша за камаз.
А далі там і дитсадок, і школа,
І паспортно-сміттєвий сервіс-стіл,
Що змушує забути про Еболу,
І не злякатись перспективи ВІЛ.
Але я вірю, що пора настане,
І зійде над землею сонце, і в ту мить
Увесь папір, яким нас закидали,
В промінні сонця врешті решт згорить.
Размещено: 28 февраля 2016
НОВОСТИ И СОБЫТИЯ
Какие важные события произошли, что интересного ожидается. Будьте в курсе, участвуйте, делитесь впечатлениями!
Видео концерта к 50-летию факультета
00:00:00 Начало 00:04:20 Песня - Алена Егорова 00:09:57 Поздравление от имени ректората - Скалозуб В.В. 00:12:45 Танец от факультета Электрификации 00:16:00 Поздравление от завкафов 00:19:35 Поздравление Жуковицкого И.В. 00:26:41 Факультетский романс от Шурика под Сплинов 00:30:06 Поздравление от Вычислительных центров 00:36:32 Поздравление выпускников 70-х 00:43:43 Танец Миши и Марины 00:46:40 Видео "ТК-наторы" 00:54:50 От аксакалов - Хмарский Ю.И. и Бондарев А.М. 01:05:11 ТК-шное танго 01:08:48 Просто танго 01:10:56 Разминка с залом 01:15:58 Поздравление декана - Скалозуб В.В. 01:20:21 Команда кафедры АТС 01:30:35 Поздравление спонсора 01:31:45 Результаты конкурса…
Всеукраинский уровень
Интервью финалиста олимпиады по программированию
Ой, что было – и как!
Один из главных участников действа, будучи очень открытым человеком, время от времени говорил о деталях вечера и активно обсуждал «3Х3=50». Уши и глаза я, конечно, тоже не закрывала, и по материалам вк и обрывкам разговоров – по всему этому можно было судить и о масштабе, и о структуре и участниках, и о сложностях подготовки. Когда я шла на вечер, то знала чуть (или не чуть) больше, чем обычный зритель… Я уже предвкушала НЕЧТО! Местечко в зале наша компашка выбрала себе зачетное, если не сказать лучшее, и вот наконец-то начало… Что было потом – нечто невероятное! В целом, да и, пожалуй, в деталях вечер удался! Ну, а теперь начнем с начала. 31 мая 2016 года стало особенным днем для…
49000 Днепр, Украина
улица Лазаряна 2, ДИИТ
Телефон деканата: +38 (056) 373-15-52
Кибер Академия
Факультет «Техническая кибернетика» ДИИТа
Так ли часто мы говорим по душам, в особенности, если велика разница в возрасте?

А ведь это важно и необходимо: если общение идет на равных, то младшим и старшим наверняка есть, чем поделиться друг с другом.

Наш клуб задуман именно как место для подобного общения. Между преподавателями и студентами в первую очередь - но не только.
© 1965-2018 ФАКУЛЬТЕТ «ТЕХНИЧЕСКАЯ КИБЕРНЕТИКА» ДИИТа